11 клас Урок української літератури на тему "Шістдесятництво"

Презентації + розробки уроків:
https://teachua.com/ukr-lit/503-prezentacija-qshistdesjatnykyq
http://litmisto.org.ua/?p=22460
https://naurok.com.ua/urok-konspekt-uroku-iz-ukra-nsko-literaturi-dlya-11-klasu-na-temu-shistdesyatnictvo-vasil-simonenko-2518.html
https://vseosvita.ua/library/metodicna-rozrobka-uroku-gtutunnik-novela-tri-zozuli-z-poklonom-20718.html

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

«Лебеді материнства» – аналіз твору, критика

Історія написання: вирісши без батька, поет особливе тепло й удячність відчував до матері, яка його виплекала, уклавши в сина все найкраще.
Рік створення: написано в 1960-1963 рр., коли поет працював кореспондентом газети «Молодь Черкащини».
Напрям: модернізм (умовно). Течія: неоромантизм.
Збірка: «Тиша і грім».
Рід: лірика. Жанр: вірш (колискова пісня).
Тематичний різновид: інтимна лірика.
Тема: материнська любов до сина; любов до Батьківщини.
Ідея: возвеличення відданої материнської любові та її вміння виховувати дитину відповідно до найвищих моральних і патріотичних критеріїв («Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину»),
Мотиви: «материнська любов», «патріотизм», «вибір», «виховання», «казка дитинства».
Образи: людей: мати, син, друг, мавки чорноброві (диво-наречені); міфологічних істот: досада; природи: туман, лебеді, ніч, зорі, верби, тополі; предметів і явищ: колиска, хата, казка, тривоги, очі материнські, білява хата, Батьківщина, душа, прощання.
Символічні образи: казка (символ добра); лебеді (символ материнської любові, відданості, мрії); верби та тополі (символ Батьківщини); мати й Батьківщина (символ найдорожчого в людському житті).
Композиція: зображення казкового вечора — звернення матері до досади, щоб не приходила до сина, прохання до лебедів, зір прийти до сина — зображення химерного танцю півнів на стіні — повчання матері про життєвий вибір.
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: 7-стопний хорей
Строфа: двовірш.
Римування: паралельне (аа 66).
Художні засоби виразності: алітерація, епітет, порівняння, метафора, символ, метонімія, антитеза, інверсія, риторичне звертання.
Уже перша збірка В. Симоненка «Тиша і грім» (1962 р.) полонила читачів змістовністю й простотою вислову, зрілістю думок і справжністю почуттів, по-молодечому завзятих. Вона засвідчила, що в літературу прийшов самобутній поет. Своєю творчістю він, як справедливо вважає Олесь Гончар, «став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників», став лицарем, витязем нового етапу в українській поезії, а витязь — значить відважний, доблесний воїн, борець за правду життя й красу світу засобами слова.

Василь Симоненко. «Ти знаєш, що ти – людина?» АНАЛІЗ

Тема твору: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.

Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.

Основна думка: людина — велике створіння на землі, умій з гордістю носити це ім’я, кожна людина неповторна.                                                                                                                                       Композиція «Ти знаєш, що ти — людина?» Поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює про смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід. Вірш складається з чотирьох куплетів, кожний з який містить по п’ять рядків.

Проблематика «Ти знаєш, що ти — людина?» – людина і суспільство (призначення людини на землі); індивідуальність кожної людини; швидкоплинність часу та життя.

Художні засоби:

· Повтори: Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.
· Риторичні запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?» «Ти знаєш про це чи ні?»
· Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!» Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина».

Василь Симоненко — неперевершений лірик і справжній патріот. Його поезія мелодійна й натхненна. Одна з них — “Задивляюсь у твої зіниці…” — входить до програми ЗНО. Досі не знаєте, яка тема й ідея цього вірша? Ми допоможемо визначити жанр, віршований розмір та художні засоби твору. Усе — у цій статті.

---

Василь Симоненко увійшов в українську літературу як видатний борець за державний і культурний суверенітет України, прагнув пробудити в душах ровесників національну самосвідомість і жагу до національного відродження.

Протягом свого короткого життя Василь Симоненко написав поезії, провідною темою яких є любов до рідної землі, відповідальність за її долю.

Вид лірики: громадянська, патріотична.

Жанр: ліричний вірш.

Тема: показати щирі синівські почуття поета до своєї Батьківщини.

Ідея: звеличення рідної землі, її історії.

Віршований розмір: шестистопний ямб

У творі використано перехресне римування: зіниці — блискавиці, рань — повстань.

Провідний мотив: поет звіряється у любові до України, закликає земляків любити рідну землю, дбати про її майбутнє.

Композиція твору. Логіка зображення, естетична цілісність, світоглядна позиція поета, чітка орієнтація на читача зумовлюють побудову твору. Монолог ліричного героя відтворює патріотизм цілого покоління.

Твір сповнений почуттів, експресії, які передають різноманітні тропи та фігури.

Образи твору. Головний образ твору — ліричний герой, у монолозі якого передається любов до України, ненависть до ворогів, яких він називає «недругами», «чортами». У творі зримо присутній образ України, яку ліричний герой називає матір’ю, молитвою, віковою розпукою.

Художні засоби:

• епітети — «червоні блискавиці», «мама, горда і вродлива», «святе синівське право», «дні, занадто кучі та малі», «зіниці, голубі, тривожні», «розпука вікова», «хмари бурякові», «священне знамено» змальовують тривожний світ, у якому ми живемо;
• метафори — «пливе за роком рік», «перли в душі сію», «мовчать америки й росії», «чорти живуть на небі», «палають хмари», «сичать образи»
• порівняння — «зіниці, голубі, тривожні, ніби рань»;
• звертання — «Україно!», «недруги лукаві», «друзі»;
• гіпербола — «битви споконвічний грюк» — створює різноманітну, строкату картину реальності, у якій частіше панує неспокій, бій;
• риторичне питання — «Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?» — цілком логічно підкреслює ті опори, на яких тримається світ і людське життя;
• риторичні оклики — «Ти для мене диво!», «Одійдіте, недруги лукаві!», «Друзі, зачекайте на путі!», «Чуєш — битви споконвічний грюк!» — роблять вірш емоційним, наближають автора до читача;
• літота — «Я проллюся крапелькою крові» — змальовує думку про те, що кожен із нас — це немов маленька крапелька, але всі ми — частина матері-України.

У поезії «Задивляюсь у твої зіниці» Василь Симоненко гордо й відверто заявляє про свою любов до України, говорить про те, що Батьківщина завжди була, є і буде найважливішою для нього. Поет готовий до боротьби з ворогами.

---

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

«Два кольори» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.  ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури: інтимна лірика. Жанр «Два кольори»: ліричний вірш (пісня). Тема «Два кольори»: роздуми про долю людини, про те, що для неї найдорожче; це вияв любові до рідної матері, яка своїми руками вишила синові сорочку червоними і чорними нитками: вона стала ліричному герою й оберегом на все життя, і нагадуванням про рідну домівку. Ідея «Два кольори»: заклик не забувати своє коріння, батьків, того, що є основою життя. Віршовий розмір «Два кольори»: ямб із пірихієм. Художньо-стильові особливості: вірш «Два кольори» написаний у формі монологу сина, у якому він вислов­лює свою любов до матері й подяку за її любов і турботу. Головний образ твору — ліричний герой, який за ментальністю, за вихован­ням українець. Адже, коли «малим збирався навесні піти у шлях незнаними шляхами», у подарунок від матері отримав сорочку, вишиту «червоними і чорними нитками», — традиційний символ побажання доброї долі. Сорочка, щасливі і сумні дороги, мамина любов допомагають повніше розкрити ха­рактер ліричного героя. Художні засоби: епітети: «незнані шляхи», «щасливі і сумні дороги», «вишите життя»; метафори: «водило в безвісти життя», «переплелись... мої... дороги», «вій­нула в очі сивина»; символи: «червоне —- то любов, чорне — то журба», вишита сорочка — символ материнської любові, дорога — символ життєвого шляху; рефрени: «два кольори мої, два кольори», «червоне — то любов, а чорне — то журба» — утверджують читача в думці, що все життя — це поєднання двох його кольорів: червоного (любові) та чорного (журби). Займенником «мої» автор указує, що приймає й розуміє цей закон життя. Про це свідчить третя строфа.                                                                                                                                        Сам Дмитро Павличко про створення пісні «ДВА КОЛЬОРИ» розповів: «Пісню «Два кольо­ри» я написав 29 лютого 1964 року, разом з композитором Олександром Білашем. Нам було нудно на комсомольському зібранні, а переді мною сиділа гарна жінка, у чорній хустці з вишитою на ній червоною трояндою, це нагадало мою сорочку, і першу строфу я написав просто на коліні. Відчув, що це початок пісні, так само як золотошукач відкриває краплину золота. Ми втекли із за­сідання, і в той же день разом з Сашком дописали пісню. Вона лежала рік у Дмитра Гнатюка, а потім, напередодні Жовтневих свят, Гнатюк показав її в ЦК, і там, як він мені розповідав, одна дуже поважна особа сказала, що пісню потрібно переробити, тому що вона не є соціалістичною. Але я сказав, що  не буду, і нехай та поважна особа переписує сама. Петро Ше­лест (саме він був тією поважною особою), дізнавшись про мою відповідь, розлютився, але потім сказав, що чорт з нею, і нехай Гнатюк співає як є. Пісня прозвучала, і почала співатися повсюди. Після цього мене й Білаша викликали в партійну школу, де два кагебісти з нами вели бесіду та сказали, що я мав би прекрасно знати, що таке червоне і чорне — мовляв, ми написали бандерівський гімн. Нам тоді просто кості затерпли, бо ми розуміли, чим це загрожує. Я  почав говорити, що рушники, сорочки — навіть на Гуцульщині, звідки я родом, — вишивають червоно-чорними нитками. Сказав, що це народна вишивка, а отже, і народна пісня. Урешті-решт, я навіть запитав їх: а який прапор був у Паризької комуни? Був начитаний і знав, що Паризька комуна мала червоно-чорний прапор. Коли я їм це сказав, вони затихли».

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/p/pavlichko-dmitro/3561-detalnij-analiz-dva-kolori-pavlichko Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

ІВАН  ДРАЧ Аналіз твору «Балада про соняшник»   Літературний рід: ліро-епос.                     Жанр: балада (модерна). Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні. Віршовий розмір: верлібр. Іван Драч назвав свій твір про соняшник баладою, але балада, зокрема фольклорна,— вид ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драма­тичним сюжетом. А значить, «Балада про соняшник» не вклада­лася в загальноприйнятому розумінні в рамки цього жанру, маючи ознаки то притчі, то медитації, то невеликої поеми. «Балада про соняшник» — твір незвичний. Йому притаманні баладні елементи фантастики (зокрема, олюднення образів соняш­ника й сонця, їх «одивнення» за рахунок навмисного заземлення, спрощення), особливий драматизм (адже справжнє потрясіння переживає химерний персонаж із зеленими руками й ногами від дивовижного видива — сонця на велосипеді).  

 Варіант №2 Тема: Розширення просторових координат художнього світу, відштовхування від побутових, буденних реалії життя і на цій основі підвищення широких узагальнень.      Ідея: Відчути неповторну, нову грань життя. У творі потужно звучить мотив духовної величі людини. Метаморфоза: "В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене, Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців із рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду..." У творі «Балада про соняшник» описане «золоте німе захоплення» поезією — недосяжним «сонцем на велосипеді» — маленького хлопчака-халамидника, що просить покататися хоч на рамі. Серед дитячої, простої, теплої, але такої звичайної буденності хлопець-соняшник раптом помічає яскраве засмагле сонце у червоній сорочці, яке відкриває йому новий незвіданий світ. Соняшник уже не зможе відвести погляд від сонця. Народжений на землі, він назавжди пов'язаний зі світилом. Тільки люди, захоплені поезією, можуть провести інших у світ, де здійснюються мрії і банальність стає незвичайністю.                      

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/d/drach-ivan/2536-analiz-tvoru-balada-pro-sonyashnik Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
 Виберіть один правильний варіант відповіді з трьох запропонованих. 
1. Вірш «Задивляюсь у твої зіниці…» написав                                                                               А Василь Симоненко       Б Іван Драч        В Дмитро Павличко
2. Вірш, який став піснею «Два кольори», написав                                                                       А Дмитро Павличко        Б Іван Драч         В Василь Симоненко                                                      Із чотирьох варіантів відповідей виберіть довільну кількість тих, які вважаєте правильними          3. До поетів-«шістдесятників» належали такі лірики                                 А Ліна Костенко          Б Дмитро Павличко       В Максим Рильський        Г Василь Симоненко 4. Олександру Довженку належать такі твори                                                                                  А «Зачарована Десна»             Б «Роксолана»             В «Воля до життя»                                          Г «Записки українського самашедшого»
5. Перу Василя Симоненка належать такі твори                                                                            А «Казка про Дурила»          Б «Є в коханні і будні, і свята…»     В «Задивляюсь у твої зіниці…» Г «Доля»
6. Материнська тривога за долю сина, перед яким відкривається дійсність, — головний мотив поезії В. Симоненка:

А) «Світ який! Мереживо казкове…»;
Б) «Ти знаєш, що ти — людина…»;
В) «Піч»;
Г) «Лебеді материнства»;
Д) «Вона прийшла…».

7. Про кого (що) йдеться у творі «Задивляюсь у твої зіниці…»?

А) про кохану;
Б) про Україну;
В) про матір;
Г) про поезію;
Д) про вишню біля хати.

8. Укажіть назву твору, який не входить до творчого доробку                         В. Симоненка:

А) «Де зараз ви, кати мого народу?»;
Б) «Я не бував за дальніми морями…»;
В) «Коли ми йшли удвох з тобою…»;
Г) «Моя мова»;
Д) «Кирпатий барометр».

9. Розмістіть етапи життя і творчості В. Симоненка в правильному хронологічному порядку:

А) вихід збірки поезій «Тиша і грім»;
Б) В. Симоненко — студент факультету журналістики Київського університету, секретар університетської багатотиражки;
В) вихід збірки «Земне тяжіння»;
Г) вихід збірки оповідань і новел «Вино з троянд».

10. Установіть відповідність між фрагментом поезії В. Симоненка і художньо-виражальним засобом, використаним у ньому (підкреслене):

1) «І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум…»;
2) «Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік.
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…»;
3) «Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті»;
4) «Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?»;
5) «Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні».

А) звертання;
Б) епітет;
В) анафора;
Г) епіфора;
Д) персоніфікація;
Е) гіпербола.

11. Музику до поезії Д. Павличка «два кольори» написав:

А) О. Білаш;
Б) Л. Ревуцький;
В) Г. Майборода;
Г) П. Майборода;
Д) А. Штогаренко.

12. Який реальний образ «перевтілюється» в соняшник (за «Баладою про соняшник»)?

А) сам поет;
Б) дід поета;
В) хлопець;
Г) мати поета;
Д) Т. Шевченко.

ГРИГІР ТЮТЮННИК "ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛОНОМ"
 Слоньовська О.В. 11 клас  +

«Три зозулі з поклоном» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція, герої, проблематика та інші питання розкриті в цій статті.                                                                          ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури «Три зозулі з поклоном»: епос. Жанр «Три зозулі з поклоном»: новела. Тема «Три зозулі з поклоном»: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання. Ідея «Три зозулі з поклоном»: возвеличення любові як високої християнської цінності, що вивищує людину над буденністю, очищує її душу. Герої «Три зозулі з поклоном»: оповідач, його батьки — Михайло і Софія, Марфа Яркова, дядько Левко — поштар. Композиційно-стильові особливості «Три зозулі з поклоном»: новела має епіграф «Любові Всевишній присвячується», що дуже влучно роз­криває основну ідею твору. Новела глибоко віддзеркалює внутрішній світ автора, його світобачення. Твір складається із трьох новел і обрамлення. Лист ніби зміщує часові пло­щини, наближає батька до сина; це послання у вічність. Без листа неповною була б історія кохання, адже саме з листа дізнаємося, що Марфина любов долає відстань і душа її поряд з Михайлом. Три новели в одне ціле об’єднує син-оповідач. У центрі сюжету — любовний трикутник. Марфа, одружена з нелюбом, кохає чужого чоловіка, батька оповідача. Проте її кохання до Михайла не зрадливе та гріховне. Вона не претендує на чуже щастя. Незабаром його засилають до Сибіру на каторгу, звідки він ніколи не повернувся. У Михайла залишилися дружина Софія та малолітній син. Але події, відображені у творі, ніби відхо­дять на другий план. Головними є почуття та страждання героїв. Між двома жінками, Софією та Марфою, немає ревнощів. їх об’єднують горе й туга. Софія не сердиться на Марфу, адже розуміє її почуття. Марфине ко­хання чисте, безпретензійне. У ньому немає заздрощів до суперниці. Час од часу від Михайла надходять листи до дружини. У них він пише, що любить її та сина. Марфа раніше, ніж Софія, відчуває, що прийшов лист від Михайла; благає листоношу дати їй його, щоб просто потримати у руках. В останньому листі Михайло просить Софію передати Марфі «три зозулі з поклоном», бо відчуває, що «десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна». Про­сить передати їй цей останній привіт, і тоді до нього «хоч на хвильку прийде забуття». Образи героїв новели передані через їх почуття, любов. Це кохання оточене неземним ореолом, святе, безтілесне. У ньому немає нічого побутового. Ні­хто з героїв наприкінці не отримає щастя. Софія сама виховала сина. Михай­ло загинув десь на чужині. А Марфа досі чогось чекає, вдивляючись в облич­чя сина Михайла. Контрастним до образу Марфи у творі «Три зозулі з покло­ном» є образ її чоловіка Карпа. Марфа — натура тонка, поетична. Карпо — приземлений, недалекий, похмурий, небагатослівний. В усьому відчувається нерівня душ. Твір має багато спільного з притчею. Автор пропонує читачеві єдиний ви­сновок — таке кохання не залежить від людини, її волі та свідомості. Воно не підпорядковується моралі та запереченням, дається вищою силою, а тому має право на існування. «Останній лист від тата» — це новела в новелі, і розкриває вона не тільки цілий світ почуттів батька — сум за родиною, втраченою свободою та й са­мим, очевидно, життям, а й безмежну любов до дружини («...моя єдина у світі Соню...»), сина, до рідного краю, природи. У творі                       Гр. Тютюнника засобом узагальнення, типізації й індивідуалізації, конкретизації в зображенні предметів та характерів є художня деталь: очі героїв, Марфине волосся (психологічні деталі); лист (предметна деталь); «товстопикий», «товстоногий» (словесні деталі); батькова сосна — наскрізна, багатозначна деталь — спогад про батька, що житиме вічно, Михайлова ду­ша, плинність часу (спочатку сосна маленька, потім велика), для Михайла — символ рідної домівки. Три зозулі з поклоном символізують, на думку одних літературознавців, своє­рідне привітання: забудь, покинь, залиш мене, відпусти (саме так у народі палко закохану людину, якій не могли відповісти взаємністю, вітали, щоб позбавити її мук кохання); на думку інших — три долі героїв любовного три­кутника. Незвичайною є присвята: «Любові Всевишній». Тобто любові щирій, високій, такій, що приходить раз у тисячоліття, коли люди відчувають одне одного на відстані. Проблематика «Три зозулі з поклоном»: щирості, відданості кохання; шляхетності високого почуття; спорідненості людських душ; моральних чеснот; шляхетності, порядності, поваги у ставленні до інших людей, їхніх по­чуттів. Примітки: Поштовхом для написання новели, за спогадами очевидців, послужила доволі незначна подія. Григір Тютюнник побачив виступ сліпого бандуриста. Він виконував пісню «Летіла зозуля через мою хату...». Пісня розповідала про нещасливе кохання та непереборне страждання людини. Автора так вразила ця пісня, що він підхопився і побіг до своєї кімнати. Так народилася ця нове­ла. Твір містить також автобіографічні моменти. Батько письменника, як і герой новели Михайло, був репресований. А в образі оповідача-студента лег­ко вгадується сам автор.

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/t/tyutyunnik-grigir/3307-detalnij-analiz-tri-zozuli-z-poklonom-tyutyunnik Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua