10 клас             Українська література            Життєвий і творчий шлях Лесі Українки



https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-zittevij-i-tvorcij-slah-lesi-ukrainki-105628.html

https://www.youtube.com/watch?v=pnp9kWunmCQ

https://www.youtube.com/watch?v=1ODfHegEvI8

  

“Слово, чому ти не твердая криця...”

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш…

Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.

Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.

Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою…
Зброє моя, послужи воякам                                                                                         Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

Поезія «Слово, чому ти не твердая криця...» (1896) — гімн поетичному слову як духовній зброї. Вона увійшла до циклу «Невільничі пісні» з другої збірки «Думи і мрії». Провідний мотив твору — мистецтво як праця, як дієвий засіб у відстоюванні прогресивних ідей. Поетичне слово, на думку авторки, має стати зброєю в утвердженні нових ідеалів. Ці романтичні ідеали — звільнення особистості, її духовне розкріпачення, здобуття волі. Леся Українка зосереджує увагу на проблемі відповідальності митця за свою творчість, призначення мистецтва. Риторичні заперечні запитання в першій строфі виявляють рішучу позицію ліричної героїні як активного члена суспільства. Для неї важливо, щоб її творчість стояла на службі прогресивних ідеалів:

Брязне клинок об залізо кайданів,

Піде луна по твердинях тиранів,

Стрінеться з брязкотом інших мечей,

З гуком нових, не тюремних речей.

В останній строфі постає образ «дужих месників», які скористаються поетичною зброєю у своїй боротьбі. Як бачимо, на зміну окремим пасіонаріям1 середини    ХІХ ст. наприкінці віку вже сформувалося ціле покоління вільнолюбних «вояків», які готові підхопити ідеї з рук поетеси й реалізувати їх у рішучих діях. У рядках «Слово, моя ти єдиная зброє, / Ми не повинні загинуть обоє!» Леся Українка утверджує думку про безсмертя поета, світоглядні ідеї якого втілені в його творчості.

1 Пасіонарій — особа, що бере активну участь у громадській діяльності.

---

Жанр: громадянська лірика.
Тема: звернення до слова як до могутньої зброї в руках людини.
Ідея: уславлення міцної зброї, тобто слова, яке в умілих руках перетворюється на меч.

Ліричний герой звертається до слова, як до єдиного, що може  захистити, за допомогою чого  можна досягти справедливості. Прагнення вдосконалити його й передати «месникам дужим».

Художні засоби

– епітети: твердая (криця); гострий, безжалісний (меч); вражі (голови); щира, гартована (мова);(зброя) іскриста; невідомих (братів); месники (дужі); хворі (руки);

– метафори: слово - «зброя іскриста» (слово іскриться) , «єдиная зброя», «меч на катів» (Слово,Ми не повинні загинуть обоє! Може, Станеш ти мечем на катів), «щира, гартована мова» (мову видобуть з піхви готова);

– присутні звернення до слова.

Римування: парне.
Віршовий розмір: чотирьохстопний дактиль.

Твір побудований на персоніфікації: до свого слова авторка звертається як до живої істоти, порівнюючи його з гострим мечем та іскристою зброєю. Система вдало дібраних епітетів допомагає створити образ, який став символом не лише  Лесиної поезії, а поезії в цілому.

Поетеса вважає, що її слово може бути «мечем на катів» не лише в її руках. І коли не залишиться сил у неї, то нові месники підіймуть зброю й кинуться одважно до бою:

«Зброя моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам!»

Леся Українка розуміє, що боротьба буде нелегкою, що будуть поразки та  жертви, але це не лякає її.

---

План аналізу вірша (З варіантами відповідей для самоперевірки)

1. Які життєві обставини дали імпульс для написання твору (якщо відомо). (Цей вірш Леся Українка написала                      25 листопада 1896 року, після того, як у 1984-1985 роках у додаток до Емського указу з'явилися статті, які взагалі забороняли все українське.

2. Тема поезії та провідні мотиви. (Звернення до слова як до могутньої зброї в руках людини. Мотив значення художньої творчості, роздуми про призначення поета та поезії.)

3. Ідея твору. (Уславлення могутньої сили слова, яке може стати потужною зброєю в боротьбі за справедливість)

4. Жанр твору. (Громадянська лірика)

5. Ліричний герой. (Лірична героїня — борець за майбутнє свого народу, зброєю якої є слово. Його вона загартовує для майбутніх месників і сподівається на силу слова більше, ніж на силу фізичну)

6. Образи, символи твору. (Алегорично-символічні образи: слово — гострий меч на катів, іскриста зброя, „щира гартована мова” — клинок, що героїня „видобуть з піхви готова”)

7. Сюжетні лінії. (М. Рильський писав, що якби потрібно було б одним словом виразити творчість Лесі Українки, то цим словом була б боротьба. Саме боротьба за свободу народу словом- мечем — основа сюжету вірша. Його ліричний герой — поет, готовий до подвигу, до найважчих випробувань, борець, зброєю якого є „щира, гартована мова”.

Перша строфа — звернення ліричної героїні до слова, яке повинне підіймати народ на боротьбу, у наступній строфі вона аналізує свою громадянську позицію. У третій - лірична героїня говорить про доцільність своєї письменницької праці. У четвертій строфі звучить думка про те, що її „слово” може стати „кращим мечем на катів”. У двох останніх строфах лірична героїня ділиться переконанням, що художнє слово стане міцною зброєю лише тоді, коли його візьмуть дужі месники, задля яких вона і гартує цю свою зброю)

8. Настрій твору. (Настрій мажорний, оптимістичний)

9. Художні засоби. (Епітети: твердая (криця); гострий, безжалісний (меч); вражі (голови); щира, гартована (мова); (зброя) іскриста; невідомих (братів); месники (дужі); хворі (руки); метафори: слово — „зброя іскриста”, „єдиная зброя”, „меч на катів”, „щира, гартована мова”; звернення до слова; використання алітерацій — р, з, г, ц, ж, д.)

Вірш “Мріє, не зрадь” Лесі Українки пройнятий оптимізмом. У ньому прославляється подвиг борців за волю. Поетеса стверджувала, що народ – це творець усіх цінностей і багатств, говорила про безсмертя народу та велич його творчої праці. 

Рік написання -1905 Жанр: філософська лірика Тема: зображення сильної волі та віри, самозречення заради високої мети. Ідея: заклик до боротьби із навколишнім та своїм внутрішнім світом заради досягнення цілей, заради здійснення мрій. Римування: перехресне. Віршовий розмір: п’ятистопний ямб з пірихієм. Художні засоби: епітети, метафори, риторичні звертання та оклики, анафора, інверсія, гіпербола. 

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних очей!

Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.

Тільки — життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, —
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,

а як прийдеться згинуть за теє — дарма!

З/VІІІ 1905

https://www.youtube.com/watch?v=UXeWPosoAJs