Українська література            10 клас          Микола Вороний.  Олександр Олесь

https://www.youtube.com/watch?v=mQ9640s9wUo

https://www.youtube.com/watch?v=eT1lXXc6zkc

https://www.youtube.com/watch?v=FIa6aQ4qAwA

https://vseosvita.ua/library/tvorcist-mvoronogo-ta-oolesa-testi-130623.html

https://naurok.com.ua/urok-ukra-nsko-literaturi-10-klas-kontrolna-robota-za-tvorchistyu-m-voronogo-o-olesya-v-vinnichenka-158558.html

https://naurok.com.ua/test/orfografichna-norma-73157.html

Микола Вороний . "Блакитна Панна" – один із найулюбленіших віршів про весну серед українців. Ця поезія відкриває цикл "Гротески", який складається з десяти поезій. До вашої уваги текст та аналіз "Блакитної Панни".

"Блакитна Панна"

Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах...
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгождана, нездоланна...
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
Вся земля
Їй виспівує: "Осанна!"

А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.

І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.
1912

"Блакитна Панна" . Вірш Миколи Вороного у виконанні диктора:

Історія написання вірша "Блакитна Панна"

Цю поезію Микола Вороний написав у 1912 році. Вірш має яскраві тропи та витончену форму й передає два провідні мотиви: возвеличення краси природи та єдність природи з митцем. Блакитна Панна – це образ весни, яка тривожить душу ліричного героя.

19 століття ознаменувалося зростанням напруження в суспільному та політичному житті, тож митці-модерністи намагалися осмислити епоху шляхом пізнання метафізичних та духовних процесів і зламів, що спричиняють появу хаосу. Микола Вороний як яскравий представник символізму також був у пошуках вічних цінностей – однією з яких є мистецтво, народжене з гармонії краси.

Аналіз вірша "Блакитна Панна" Миколи Вороного

Микола Вороний зазначив про свій вірш таке: "Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі технічно все більш ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша." Поезія перегукується з віршем Павла Тичини "Арфами, арфами..."

До вашої уваги короткий аналіз поезії:

• Тема: очікування приходу довгожданої весни та опис усієї краси природи в цю пору року
• Ідея: уособлення весни та краси природи в образі Блакитної Панни
• Віршовий розмір: нерівностопний хорей
• Римування: перехресне
• Художні засоби:
• епітети: весна запашна, прозорих шатах, вродою святою, неземною чистотою, променистою росою
• метафори: сміючись на пелюстках, на квітках
• порівняння: а вона, як мрія сну чарівна
• гіпербола: сміючись на пелюстках, на квітках
• анафора: має крилами Весна запашна
• окличні речення: ось вона – Блакитна Панна! ЇЇ виспівує: "Осанна!"
• інверсія: лине все, крізь блакить майорить, сяє вродою, сміючись на пелюстках.
• 

Надзвичайно красива поезія Олександра Олеся “Чари ночі” є прикладом ліричного романсу. Вона настільки мелодійна, що моментами хочеться підспівувати!

Літературний рід: лірика.
Жанр: вірш-романс (популярна народна пісня).
Вид лірики: інтимна.
Провідний мотив: краса життя, краса кохання — над усе.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм, що утворює особливу ритміку.
Вид римування: перехресне.
Рима: чергування чоловічої та жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша.

Поезія стала улюбленою народною піснею «Сміються, плачуть солов’ї…». Вона сприймається як гімн юності, пісня коханню, як уславлення органічної єдності життя людини та природи. Святковий бенкет весни, коли «уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок Воркоче», природно відтінює «летючу мить життя» людини, нагадує, що життя — тільки «єдина мить».

Поезія сповнена вітаїстичних, тобто життєлюбних мотивів, які прославляють філософію життя ліричного героя, його закоханість у красу буття й людини.

Для вирішення ідейно-художнього задуму автор вибрав кільцеву композицію твору, яка є важливим складником авторської концентрації почуттів, відтворення динаміки розгортання ліричного сюжету. Лірична оповідь у поезії складається з трьох суб’єктів:

• власне автора;
• ліричного героя;
• «ти», тобто адресата, умовного співрозмовника.

Ця поезія — заклик не забувати, що життя — мить, яка так швидко спливає, тому треба насолодитися кожним прожитим днем, кожною хвилиною:Лови летючу мить життя!..
Гори! Життя — єдина мить,
для смерті ж — вічність ціла.

“Чари ночі”

Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
“Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани…
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі…
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі…”
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
“Цілуй, цілуй, цілуй її —

                                                  Знов молодість не буде!”

«О слово рідне! Орле скутий!»

Літературний рід: лірика.
Жанр: вірш-медитація.

Поезія-медитація — це вірші-роздуми на філософську та житейську теми, поетичні роздуми про швидкоплинність життя, нездійсненність мрій та бажань ліричного героя, невідворотність смерті.

Вид лірики: патріотична.

Провідний мотив: поет щиро захоплюється рідним словом, гнівно картає колонізаторів, які його нищать, та своїх безбатченків, котрі його зневажають.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

Вид римування: кільцеве.

Рима: чергування чоловічої й жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша.

Символи у вірші — меч (войовнича грань рідного слова), сонце (миролюбна, окрилена, творча грань рідного слова), слово (усе рідне, найдорожче), Самсон (віра в духовне визволення народу-богатиря).

Олександр Олесь у цій поезії виголосив справжній гімн українському слову, нагадуючи всім, що діти не повинні забувати мови батьків. У будь-якому разі автор переконаний, що мовне, національне відродження України обов’язково стане «дощами судними» для її ворогів.

Ідея вірша висловлена в міфологічно-біблійних символах: О слово! Будь мечем моїм!

Поезія вибудована як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова.

Три частини композиції виконують роль тези, антитези й синтезу.

---

«О слово рідне! Орле скутий!»

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
                                          Осяй мій край і розлетися                                               Дощами судними над ним.