11 КЛАС

Ю. ЯНОВСЬКИЙ. "МАЙСТЕР КОРАБЛЯ"

Яновський   Хронологічна таблиця   Дата    Подія 

27 серпня 1902 Народився в селі Майєрове (тепер село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області) в селянській родині. 

1908 Навчання в Нечаївській парафіяльній школі.

 1919 Юрій на відмінно закінчив Єлисаветградське реальне училище, працював у адміністративному відділі повітового виконкому, у повітовому статистичному бюро і водночас навчався в механічному технікумі. 

1922–1923 Вчився в Київському Політехнічному Інституті на перших двох курсах. 

1922 Перший вірш «Море» надрукував російською мовою. 

1924 Уперше виступив з віршами українською мовою.

1925–1926 Працював на Одеській кінофабриці художнім редактором. 

1925 Збірка «Мамутові бивні».

З 1927 Жив у Харкові.Збірка «Кров землі». 

1928 Новела «Поворот».

1931 Заборонений роман «Чотири шаблі», п’єса «Завойовники». 

1932 «Дума про Британку» 

1935 Роман в новелах «Вершники». 

З 1939 Жив в Києві. 

1940 Видав збірку дотепних, пройнятих живим гумором оповідань «Короткі історії». 

1941-1945 Під час війни Яновський був редактором журналу «Українська література» і військовим кореспондентом на Нюрнберзькому процесі. 

1947 Роман «Жива вода». 

25 лютого 1954 Яновський мав слабе здоров’я, але старався витримувати тиск репресій і капітулював під кінець життя збіркою з мистецького погляду анемічних «Київських оповідань» (1948). 

Помер Юрій 25 лютого 1954 року.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/yuriy-yanovskiy-hronologichna-tablitsya/

https://www.youtube.com/watch?v=GzOdv6WRd1M

Допомога перед прочитанням твору

https://www.youtube.com/watch?v=ARGHarsIqkc

ПАСПОРТ ТВОРУ 

 Рід літератури: епос. 

Жанр твору «Майстер корабля»: автобіографічний роман.

 Тема «Майстер корабля»: роздуми митця про сенс земного буття, загадковість і велич людської душі, її поривання до гармонії та краси шляхом осягнення і минулого, і майбутнього; теми жінки, кохання.

 Ідея «Майстер корабля»: утвердження торжества молодості, енергії, краси, щастя і творчості, непере­можного життєлюбства; поетизація вільного творчого начала в українській людині, пробудженій до нового життя. 

Композиційно-стильові особливості: в основі роману — власний досвід роботи письменника на Одеській кіно­студії в 1925-1927 рр. та його співпраця з В. Кричевським, П. Нечесою, О. Дов­женком та Ітою Пензо, які згодом стали прототипами головних героїв: То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) — сам Юрій Яновський, Сев — режисер О. Дов­женко, Професор — художник, знавець старовини професор В. Кричевський, Директор — Павло Нечеса (очолював кінофабрику), Тайах — відома балери­на Іта Пензо, пізніше репресована, подобалася Довженкові та Яновському, Богдан — актор Григорій Гричер, Місто — портова Одеса, тодішній «Голлі­вуд на березі Чорного моря». Незвичний, новий для української літератури сюжет. Режисер Сев знімає фільм про матроса Богдана. Для зйомок будують вітриль­ник. Але це не бутафорна споруда — на ньому плаватимуть учні морехідної школи. Тому майстри дуже стараються. Композиція доволі вільна. Незвична форма оповіді — монолог-сповідь сімде­сятилітнього То-Ма-Кі, який згадує свою далеку молодість, пов’язану з кіно­мистецтвом. Читач мандрує разом з героями з майбутнього в минуле. Таєм­ничі, часом небезпечні пригоди змінюють одна одну. Дія відбувається то в Одесі, то в Італії, Румунії, навіть на острові Ява. Мариністичний колорит Міс­та, що з’явився в українській літературі чи не вперше в такому обсязі, зміню­ється екзотикою чужих країн. Екзотичні також імена героїв: Тайах, Сев, То-Ма-Кі та його сини Майк і Генрі. Автор сміливо став в опозицію до літерату­рних трафаретів. Усе це не сподобалося тогочасній критиці. У романтичному творі є й любовна колізія, і Прекрасна Дама. Тут це загадкова танцівниця Тайах, у яку закохані Сев, То-Ма-Кі та Богдан. Це сильні, вольові натури, якими й мають бути романтичні герої. Любовна сюжетна лінія у творі є втіленням етичного кредо митця, який сповідує культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин. Примітки: У романі утверджується романтика вітаїзму, непереможне життєлюбство, яке наснажувало багатьох митців 20-х рр. XX ст. Ю. Яновський опоетизував віль­не творче начало в українській людині, розбудженій до нового життя. (Це символізує будівництво вітрильника). 

Майстер на носі корабля — дерев’яна фігурка із профілем жінки, яка веде його вперед, оберігає від рифів. Що повинна взяти із собою в подальшу доро­гу українська нація? Який багаж духовності, які морально-етичні цінності? Що буде оберігати її в майбутньому? Ці проблеми порушено в романі.

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/ya/yurij-yanovskij/3571-analiz-majster-korablya-yanovskij Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

 8 КЛАС

РЕЧЕННЯ ПОШИРЕНІ Й НЕПОШИРЕНІ.
ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

https://www.youtube.com/watch?v=fvIMfo8QZAQ

ДРУГОРЯДНИЙ - не головний за значенням, не основний, менш істотний. 2. Посередній щодо своїх якостей.

https://www.youtube.com/watch?v=s5nVWmLR01U

Поширте подані речення другорядними  членами, визначивши спосіб морфологічного вираження їх.

І. Розкинулося село.  Протікала річечка.

ІІ. Людина прагнула пізнати природу. Змінився ліс.

ІІІ. Зима вступає. Хочеться вірити.

2.Установіть відповідність   Член речення	Приклад виділене слово
1. Присудок	А   Бажання заснуть зараз сильніше за мене.
2. .підмет	Б Не зоравши, не посієш.
3. означення	В Дарувати квіти — приємно..
4. Додаток	Г  Оженитися — не дощик переждати.
	Д Здоров'я — всьому голова.

 

3.Установіть відповідність Член речення	Приклад виділене слово
1. Присудок	А   Бажав я для скованих волі, для скривджених кращої долі
2. .підмет	Б Дорога ліворуч була наглухо закрита дубовими завалами.
3. означення	В Десь за ланами гомонів, затихаючи, ліс.
4. Додаток	Г  Любити ближнього — це найважливіша з людських наук.
	Д Поезія — це праця зрима, думка смілої весни.

Відновіть народні вислови, дібравши продовження їх з другого стовпчика.

 Якими другорядними членами речення поширені?

Добре здоровому…   Ø Здоровий злидар щасливіший…. Ø До старості баба на базар ходила, Ø Веселий сміх Ø Тримай голову в холоді, черево в проголоді, Ø Хто красно говорить,

Ø ноги в теплі, житимеш довго на землі. Ø від хворого багача.   Ø — здоров'я. Ø громаду на гачок ловить.   Ø вчити хворого.   Ø а здоров’я так і не купила.

 6 КЛАС

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ

Українській мові властива образність, влучність, дотепність. Найвлучніші  метафоричні вислови стають усталеними й поповнюють фразеологічні засоби мови. Серед фразеологічних зворотів виділяють міжстильові (ті, що використовуються в усіх стилях мовлення: привертати увагу, з року в рік, робити послугу) та обмежені вживанням у певному стилі. 

— У яких же стилях мовлення, на вашу думку, найчастіше використовуються фразеологізми? (У художньому та розмовному)

— Які джерела української фразеології? (Народна творчість: що посієш — те й пожнеш; повсякденне життя: дати гарбуза, з одного тіста; переносне вживання професійних виразів: зняти стружку, підписати вирок; художня література, Біблія, Євангеліє: наче йому світ зав'язала, бути чи не бути, пісня пісень; вислови відомих людей: «пропаща сила» (Панас Мирний), «коні не винні» (М. Коцюбинський), «досвітні вогні» (Леся Українка).

https://www.youtube.com/watch?v=HFnXUTeDggA

https://www.youtube.com/watch?v=x2KHjRxVQNM

 11 КЛАС

Існує така особливість української мови – уникати вживання форм активних дієприкметників. Проте це ніяк не обмежує можливостей вислову. Замість активних дієприкметників із суфіксами –уч- (-юч- ), -ач- (-яч-) вдаються до описових конструкцій. Це ніскільки не порушує ні стрункості й простоти авторської думки, ні мелодійності ритму.

І навпаки, як псують милозвучність, стрункість, простоту й утруднюють вимовляння незграбні спроби застосувати невластиву форму активного дієприкметника! Ось невдала фраза з одного оповідання: “Нам важко бачити тебе прикутим і страждаючим”. Замість страждаючий тут можна вжити дієслово: “Нам важко бачити, як ти страждаєш прикутий”. Часто буває, що можливо замінити активний дієприкметник пасивним дієприкметником від того ж дієслова.

Часом можна натрапити на таке оголошення: “Бажаючі взяти участь в екскурсії повинні записатися в профспілковому комітеті”. Оскільки форма активного дієприкметника не властива українській мові, треба уникнути штучного дієприкметника бажаючі. Наприклад: “Усі, що (котрі, які) бажають узяти участь в екскурсії...” Можна висловитися        по-іншому, підшукавши відповідний прикметник: “Охочим узяти участь в екскурсії треба записатися в проспілковому комітеті”.

Щодо тих, хто відпочиває на курортах, часто не можуть знайти правильного відповідника до російського слова "отдихающий" і пишуть: “дуже кепсько організовані розваги відпочиваючих”. У цій фразі неважко обминути невластивий українській мові активний дієприкметник відпочиваючих, що виконує тут функцію іменника. Для цього треба вжити віддієслівний іменник відпочивальник (“...організовані розваги відпочивальників”). Можна побудувати складне речення: “...розваги тих, що відпочивають”.

“У нашому колективі не повинно бути відстаючих!” - читаємо в районній газеті й бачимо потребу виправити неприродне для української мови слово відстаючих. Можна вжити описову форму: “У нашому колективі не повинно бути тих, що (котрі, які) відстають”, а можна обійтись і без неї, використавши прикметник відсталий: “У нашому колективі не повинно бути відсталих”.

За Б.Антоненком-Давидовичем

Завдання

* Розподільний диктант. Активні дієприкметники теперішнього й минулого часу записати в дві колонки.

Сяючий, змарнілий, стоячий, палаючий, змерзлий, спітнілий, завмираючий, застиглий, даленіючий, скислий, перемагаючий.

* Від поданих дієслів утворити активні дієприкметники теперішнього часу. Суфікси виділити.

Червоніти, сидіти, читати, допомагати, скніти, бовваніти, скиглити, мерзнути.

* Від поданих дієслів утворити активні дієприкметники минулого часу. Суфікси виділити.

Побіліти, зжовкнути, засохнути, дозріти, постаріти, загуснути.

* Переписати, утворюючи від поданих у дужках дієслів активні дієприкметники. Визначити відмінки дієприкметників.

І. У моїм саду кружляє лист (опадати). Багряний лист, (пожовкнути) трави – мелодій осені краса. Дощ одшумів, пройшов... Мовчать листки (промокнути). Ой ви, квіти, осіннії квіти, (запізнитися) щастя краса! І сніг припав обличчям (посиніти) до грудочок (замерзнути) землі.

З творів В.Сосюри

ІІ. Полісся встає в (чарувати) красі. Колись давно я щастя стрів в простенькій (вицвісти) хустині. Виорює плуг (поржавіти) набої. Ти піднімайся у світання, як (проростати) зерно.

З творів М.Стельмаха

Для довідок. І. Опалий. Пожовклі. Промоклі. Запізнілого. Посинілим, замерзлої. ІІ. Чаруючій. Вицвілій. Поржавілі. Проростаюче.

 7 КЛАС

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

9 березня 1814 — 10 березня 1861

 біографія

Тарас Шевченко народився в 1814 році в селі Моринці Черкаської області, у сім’ї кріпосного селянина Григорія Івановича Шевченка. У Тараса було 2 брати і 4 сестри. Юний талант рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — 12 років. Дитинство Шевченко провів у селах Моринці та Кирилівка, які належали його поміщику, генерал-лейтенанту Василю Васильовичу Енгельгардту. Інтерес до малювання й поезії в Тараса Шевченка проявився з самого дитинства.               У 8-річному віці хлопчик вступає на службу до місцевого вчителя-дяка Павла Рубана, де й навчається грамоті. На 16-му році його життя Тарас потрапляє до числа прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Побачивши, що Тарас має пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака на навчання до викладача Віленського університету — портретиста Яна Рустема. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року.

На початку 1831 року поміщик переїжджає до Санкт-Петербурга, де триває навчання Тараса Шевченка вже в «мальовничих справ цехового майстра» В. Ширяєва. У Ширяєва Тарас міг змальовувати статуї в Літньому саду та відвідувати Ермітаж. Одного разу Шевченко, копіюючи на полотні чергову скульптуру, знайомиться зі своїм земляком Іваном Сошенком, який представив його К. Брюллову та В. Жуковському. Визнання обдарованості кріпосного Тараса Шевченка з боку видатних діячів російської культури відіграли вирішальну роль у справі викупу його з неволі.

У 1838 р. 22 квітня Жуковський і Брюллов викуповують у Енгельгардта Тараса Шевченка з кріпацтва за 2500 рублів, і в 24 роки він отримує свободу. Гроші на звільнення Тараса Григоровича були отримані від продажу на аукціоні портрета Жуковського, написаного Брюлловим. Тарас Шевченко залишився безмежно вдячний їм за звільнення.

У 1838 році відразу після викупу з кріпацтва Шевченко вступає до Академії мистецтв, де жадібно вивчає живопис, малюнок і творчість російських і українських письменників. Після закінчення            (у 1844 році) Академії мистецтв письменник повертається в Україну, де в Києві працює художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. У цей же період Тарас Григорович знайомиться з Костомаровим, формуються його політичні погляди. Він вступає в «Кирило-Мефодіївське» товариство. За епіграму на імператрицю й революційний настрій віршів збірки «Три літа» у березні 1847 року поета заарештовують і відправляють на заслання до Орської фортеці, де він повинен служити солдатом. Крім того, Микола І своїм указом заборонив писати й малювати, що для нього було досить гнітюче.

Як художник Тарас Шевченко в 1848 році був включений до складу експедиції з дослідження Аральського моря, де активно малював аквареллю пейзажі й портрети. У 1851 році художник був включений також у геологічну експедицію в горах Каратау. У вільний від роботи час, у період заслання, він писав повісті російською мовою і створював жанрові малюнки.

Завдяки клопотанням віце-президента Академії мистецтв графа В. П. Толстого та його дружини, у      1857 році Тарас Шевченко повертається із заслання. Поет живе в Москві й Петербурзі. У 1859 році приїжджає в Україну, але перебуває під наглядом поліції, постійне проживання в Україну йому заборонене. Тому Шевченко повертається в столицю.

До цього часу здоров’я поета було підірване десятирічним засланням. Свій 47-й день народження письменник зустрічає тяжкохворим (водянка, проблеми з серцем, розлад печінки).

Тарас Григорович помер 10 березня 1861 року в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно із «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перезахований в Україні над Дніпром на Тарасовій горі (м. Канів).

Незважаючи на короткий життєвий шлях, Тарас Шевченко залишив великий відбиток у літературі та художньому мистецтві. Шевченко писав, в основному, у жанрі поеми («Гайдамаки», «Сон», «Катерина» та ін.), балади («Причинна»), повісті («Княгиня», «Музикант»). Загальновідомі збірки його віршів — «Кобзар» (рання творчість), «Три літа», «У казематі» (написані в ув’язненні). Тарас Шевченко — автор більше 1000 художніх робіт, в основному, це пейзажі, портрети, жанрові малюнки. Він досконало володів технікою написання картин олівцем, пером, аквареллю та олією. Шевченку було присвоєно ступінь академіка з гравірування. Випущений альбом картин Тараса Григоровича Шевченка - «Живописна Україна».

Тарас Шевченко — геній планетарного масштабу. Його праці перекладені на більшість мов світу. У багатьох державах за межами України встановлено пам’ятники Шевченка. На честь поета названі парки, виші, бульвари, театри й вулиці.

https://www.youtube.com/watch?v=PAsoWxEkR0M

https://www.youtube.com/watch?v=fDMNPW6Yp1c

https://www.youtube.com/watch?v=5bkclAh3Sc8

https://www.youtube.com/watch?v=u7V8YyY0Xow

Т. Г. Шевченко — письменник багатогранний. Він писав і поезії, і поеми, і прозові твори, і драматичні. Починав свою творчість з балад.

Балада — невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну тему. У баладі, як правило, ідеться про щось незвичайне, виняткове, героїчне; реальне часто поєднується із фантастичним.

(Запис до літературознавчого словничка.)

Пояснення незнайомих та малознайомих слів.

Чабан — пастух;

билина — травина;

білим світом нудить — сумує, не знає, де себе подіти;

нищечком — таємно;

старий жде зі старостами — прийшов свататися;

чини — роби;

зіллячко — ліки, отрута, трава;

каламар — чорнильниця.

Тема — розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею й перетворення на тополю під впливом чудотворного зілля.

Ідея — утвердження невмирущості справжнього кохання, краси вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.

Питання (тести) для самоконтролю :

1. Де росла тополя?
А  неподалік від річки
Б  край дороги біля поля
В  на греблі

2. Поле, широке, зелене, порівнюється з:
А морем
Б океаном
В килимом

3. Тополю у творі названо:
А тонкою і гнучкою
Б молодою і квітучою
В чорнявою і красивою

4. До кого поет звертається у своєму творі?
А дівчат-молодиць
Б хлопців-козаків
В усього українського народу

5. Дівчина зустрічалася з козаком:
А біля криниці
Б на узбережжі озера
В під вербою

6. Яка пташка виспівувала, „поки вийде чорноброва з хати”?
А жайворонок
Б ластівка
В соловейко

7. Який художній прийом застосував Т.Шевченко в рядку з твору:
«А серденько мліло»?
А метафору
Б епітет
В контраст

8. Скільки років чекала дівчина свого козака?
А 2
Б 6
В 3

9. Щоб припинити страждання своєї доньки, мати вирішує її:
А засватати за старого, багатого
Б розвеселити співами
В віддати за сільського коваля

10. Який народний обряд згадується у творі?
А колядування
Б сватання
В щедрування.