10 клас    Українська література     В.Винниченко.

Презентації та розробки уроків:
https://naurok.com.ua/sonyachna-mashina-v-vinnichenka-pershiy-ukra-nskiy-naukovo-fantastichniy-roman-116915.html
https://www.blogger.com/blogger.g?blogID=7973640359158107095#editor/target=post;postID=8028812817742679799
https://gdz4you.com/prezentaciyi/ukrayinska-literatura/volodymyr-kyrylovych-vynnychenko-11383/
https://www.slideshare.net/HelenGolovina/ss-75977507

«Сонячна машина» — перший український науково-фантастичний та утопічний роман Володимира Винниченка. Неоднозначність роману як перехідного етапу у творчості відбилася на оцінці та трактуванні твору. Одні літературознавці вважали його утопією^[2], дехто^[3] — антиутопією, інші ж взагалі заперечували його утопічність^[4]. Винниченко хотів номінувати цей роман на Нобелівську премію з літератури^[5][6].

Історія написання

Твір писався у період із 1921 до 1925 року з деякими перервами^[7], в основному у Берліні. Роман мав нечуваний успіх серед читачів і витримав в Україні з 1928 по 1930 рр. три перевидання^[8]. «Сонячну машину» також загалом прихильно зустріла тогочасна українська критика                           (О. Білецький, М. Зеров та ін.), відзначивши такі позитивні сторони твору, як гостроту сюжету, динамізм розповіді, широту охоплення суспільних тенденцій життя, елементи кінематографічності тощо. З 1930 до 1989 року твір не видавався в Україні.

Першим редактором «Сонячної машини» був В. Сімович, який зауважував порушення письменником норм літературної мови. Однак, відхилення В. Винниченка від мовної норми слугувало досягненню певних ідейно-естетичних завдань. Щоденниковий запис від 5 листопада 1942 року свідчить про високу лінгвістичну культуру В. Винниченка і певною мірою прояснює мотивацію дій автора:

«Річ не в моїй недбалості, а в моїй щирості. Я дбав не за літературну чистоту мови, а за життєву правдивість її. Я не хотів уживати тих форм мови, які кувались («творились») Сімовичами по кабінетах (хоч би вони іншими Сімовичами вважалися за «чисті», «щирі», українські). Я волів уживати ті форми, які вживались народом у живому житті, хоч би вони й звались Сімовичами «москалізмами». Я хотів малювати життя, а не кабінети... І тому тепер, коли Україна «українізувалася», коли школа внесла в народ літературну мову [...], то і я, і всі інші письменники, що хочуть бути «щирими», себто погодженими з життям, уживаємо нових форм, уникаємо москалізмів і дбаємо за чистоту мови» [9].

Присвята роману «Моїй соняшній Україні. В. В.» була у першому виданні роману «Сонячна машина» (1928). Наступні видання були вже без неї^[10], але 1989 року присвята була «реабілітована».

Сюжет

На прийом до президента Об'єднаного Банку і короля Німеччини Фрідріха Мертенса прибуває збанкрутілий князь Лльбрехт. Мертенс за свої гроші купив усе в країні: уряд і парламент, банки й підприємства, поліцію і пресу. Він пропонує дати князю відстрочку у виплаті кредиту в обмін на одруження на доньці Ллбрехта, принцесі Елізі. Старий князь відмовляється і, щоб його рід не був збезчещений, розбивається на аероплані.

Еліза погоджується вийти заміж за Мертенса, аби згодом помститися. Вона переселяється до маєтку графа фон Елленберга, де знайомиться з його сином Адольфом і онуками — Фрідою й Трудою. У маєтку проживає син лакея, винахідник Рудольф Штор, якому граф забезпечив хорошу освіту в подяку за порятунок Адольфа. У маєтку збирається організація ІНАРАК (Інтернаціональний Авангард Революційної Акції), якій Еліза присягає у вірності, щоб помститися Мертенсу. Учасник ІНАРАку, брат Рудольфа на ім'я Макс, намагається завербувати Рудольфа, вважаючи його винахідництво марним. Несподівано зникає символ роду Елізи — корона. Жителі маєтку підозрюють одні одних, для розслідування прибувають детективи Фріц і Тіле.

Рудольфу подобається служниця Міці, та в темряві він плутає її з Елізою. Вони закохуються одне в одного, проте принцеса не полишає задуму про помсту. Вона повідомляє Мертенсу, що згідна на шлюб із ними за умови, що той знайде зниклу корону. Мертенс стає королем світу і вважає, що корону викрали члени ІНАРАку аби завадити його абсолютній владі над Землею. В ІНАРАку виявляється зрадник, Рінкель, який вимагає за свої послуги величезну суму. Мертенс неохоче погоджується, у цей час ІНАРАК готує вбивство зрадника і самого Мертенса. План провалюється, але поширення листівок із закликами проти Об'єднаного Банку спричиняє обвал його акцій. Мертенс наперед оголошує про своє одруження, що відвертає увагу народу.

Тим часом Рудольф Штор продовжує займатися таємничим винаходом. Він переконаний, що людина обтяжена потребою в їжі, вона стала б справді вільною, якби живилася безпосередньо сонячним промінням. У пошуках шляху до цього він відкрив «сонячний мінерал» геліоніт, здатний під дією світла перетворювати будь-яку органіку на поживну речовину — «сонячний хліб». З допомогою мінералу збудовано «сонячну машину», у яку досить покласти траву чи листя і пропустити сонячне світло, після чого оросити потом, щоб отримати безкоштовну їжу. Спершу Рудольф демонструє свій винахід графу та Елізі, які схвалюють його працю. Проте виявляється, винахідник без дозволу взяв у графа корону, щоб використати діамант з неї. Той вибачає Штора, але побоюється наслідків поширення «Сонячної машини». Рудольфу забороняють покидати маєток Елленберга, тоді він потай тікає, лишивши фальшиву «Сонячну машину». Скликана комісія вважає його аферистом або божевільним, що сам повірив у власну геніальність. Еліза, однак, не вірить цьому.

«Сонячною машиною» цікавиться ІНАРАК. Організація поширює винахід по всьому світу, тим самим звільняючи людей від гніту капіталістів. Народи більш не потребують працювати за шматок хліба, працівники фабрик і заводів покидають роботу. На додаток, «сонячний хліб» спричиняє відчуття ейфорії. Спочатку це здається благом, та невдовзі сама цивілізація руйнується — без працівників припиняють роботу електростанції, виходять з ладу водогони та комунікації. Люди починають боротися за залишки майна своїх експлуататорів і проти тих, хто не приймає «сонячного хліба». Мертенс готує зачистку Берліна від бунтарів, у той час як на Німеччину насуваються вороги. Бачачи крах усяких надій на подальший розвиток людства, зведеного до тваринного стану, Мертенс об'єднується зі Штором у думці про необхідність добровільної праці.

Спираючись на розрахунки Мертенса, Штор збирає Вільну Спілку Творчої Праці, котра відновлює життя міст. Після зими в людях прокидається бажання до роботи, тепер добровільної, а не з примусу. Штор повертається до маєтку і возз'єднується з Елізою. Він очолює наступ на палац, де засіла Рада Армії, що планує очистити Берлін отруйним газом. План вдається, прихильники «Сонячної машини» здобувають перемогу та вітають Рудольфа.

„Сонячна машина“ В.Винниченка — роман особливий не тільки для української літератури, а й для творчості самого його автора. Причому мова йде не про його повсякчас афішовану утопічність, небачену в українському письменстві, а про те, що він став свідченням початку нового етапу у творчому житті автора, у якого відбувається поступова переоцінка пережитого досвіду, підбиття підсумків революційної боротьби, творення нової ідеології.

Неоднозначність „Сонячної машини“ як перехідного етапу у творчості відбилася на оцінці та трактуванні твору. Одні літературознавці вважали його утопією [3, с. 435-457], Г.Сиваченко охрестила його антиутопією [6, с. 42-47], інші ж взагалі заперечували його утопічність [1, с. 32].

Відзначимо, що елементи соціальної критики в романі присутні (до перемоги Сонячної машини і відразу після неї), але їх не слід ототожнювати з антиутопізмом і тим більше переоцінювати їхнє значення, чим грішить Г.Сиваченко. Проте автор не формулює і свого позитивного суспільного ідеалу, зупинивши дію на моменті його досягнення. Певно, свій ідеал В.Винниченко виразив у чомусь іншому.

Були спроби пояснити основну ідею письменника як віру у вирішальне значення техніки для прогресу людства              [5, с. 556]. При цьому Сонячна машина розглядається як символ науково-технічного прогресу. Але ж не сам винахід привів до щасливого завершення історії. Це засвідчує картина розкладу суспільства відразу по його перемозі. І лише коли людство оновилося морально, воно зробило позитивним і апарат. Тобто не винахід робить людство кращим, а навпаки: лише людина здатна облагородити його. Саме ірраціональний порив, що охопив людство, його цілеспрямоване прагнення діяти, працювати призвело до створення нового суспільного ладу. Тобто свідомість визначила буття. І це писав колишній марксист!

Марксистський соціалізм у винниченківській редакції був утопією. Очевидно поступово він перестав його задовольняти. І тоді В.Винниченко почав створювати нову універсальну теорію. Цього разу морально-етичну (увага до подібних проблем у нього помічається ще з п'єс 1910-х років). У „Сонячній машині“ вона проявилася в способі оновлення суспільства через моральне удосконалення людей. Згодом ці ідеї вилилися в утопічне вчення про конкордизм, положення якого намагався дотримуватися сам автор в особистому житті.

Отже, „Сонячна машина“ — це все ж таки утопія, але утопічною ідеєю тут є вже не соціалізм (як це було у раннього Винниченка), а зародок нового етико-морального вчення, яке, певно, і було створене, щоб замінити останній після розчарування у ньому. Недарма І.Лисяк-Рудницький говорив, що В.Винниченко належав до людей, які не можуть жити без утопії [4, с. 108].

Аналіз твору Володимира Винниченка "Момент"  1910 р. Літературний рід: епос. Жанр: новела. Тема: історія короткої любові між революціонером і панною в ризи­кованій для життя ситуації. Головна ідея: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороми-нущості щастя. Головні герої: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун. Сюжет: революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в панночку — і чи­тач стає свідком народження й розвитку високого почуття. Молоді лю­ди переживають страшний, екстремальний момент: перебігаючи при­кордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя. Про твір: історія кохання в новелі психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить (звідси й назва новели «Момент») — і зникло разом із чарівною панною. У цій новелі      В. Винниченко використав увесь арсенал імпресіоніс­тичних засобів. Колористика твору концентрує в собі сонячні барви, лі­сову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів уви­разнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі. Штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) ніби виплітає малюнок душев­ного стану закоханого. Усе навколишнє читач «бачить» і сприймає че­рез внутрішній світ головного героя. Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Справжнє щастя — у миттєвому захваті. У цій новелі чітко простежується доволі відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з її суворими, а то й пуританськими приписами природності й принадності душевних і тілесних поривань двох молодих людей. Емоційно звучить у новелі й піднесений, і мі­норний водночас апофеоз «великому, прекрасному процесу життя», частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і «сплетені коханням метели­ки», і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи. Спалах почуттєвої любові в природі — момент, найвища точка бут­тя. Людина перетворює свято кохання на побутовий елемент щоден­ного життя. Звідси і рівень оцінки: «Щастя — момент. Далі вже бу­денщина, пошлість». Ідеальну модель поведінки всього живого в при­роді Муся окреслює так: «Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання». Пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний {«наше кохання повинно вмер­ти зараз»), з розумінням сприймається героєм. Муся стає Дамою, а юнак благочестивим, шляхетним лицарем: «Я схопив краї її сукні, по­цілував і випустив».

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/v/vinnichenko/2222-volodimir-vinnichenko-moment-analiz Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Тестові завдання 

1. У творі В. Винниченка запис «Із оповідань тюремної Шехерезади» є
А епіграфом
Б присвятою
В підзаголовком
Г першим реченням
Д останнім реченням

2. За жанром твір «Момент» В. Винниченка
А оповідання
Б новела
В повість
Г роман
Д легенда

3. Твір «Момент» В. Винниченка написаний у стилі
А символізму
Б імпресіонізму
В експресіонізму
Г неоромантизму
Д футуризму

4. Шахерезада у творі «Момент» — це
А панночка
Б жовнір
В контрабандист
Г кузька
Д в’язень-оповідач

5. Твору «Момент» НЕ ВЛАСТИВА композиційна особливість
А динамічний сюжет
Б наявність діалогів
В розповідь від третьої особи
Г напруженість у розгортанні подій
Д використання пейзажних замальовок

6. Тема твору «Момент»
А ризиковане життя контрабандиста
Б труднощі нелегального перетину кордону
В утеча революціонера й панночки за кордон
Г короткочасна любов у ризикованій ситуації
Д життя українців на початку XX століття

7. Прочитайте рядки.
Я схопив край її сукні, поцілував і випустив. Вона тихо пішла, а я сидів, і в мені з мукою щеміло щастя… Хто вона, де вона, й досі не знаю, але я завжди ношу її в душі.

Ці рядки є частиною
А експозиції
Б зав’язки
В розвитку дії
Г кульмінації
Д розв’язки

8. Прочитайте рядки.
Ліс ніби помирився з нами й не дивився так вороже і суворо; дуби із співчуттям поглядали на нас згори; оголені берези несміло визирали з-за них і посміхались білим гіллям.

У цих рядках використано
А інверсію
Б фразеологізм
В персоніфікацію
Г синоніми
Д алегорію

9. Незаймана природа й прекрасне життя в ній протиставляється людській моралі як чомусь протиприродному, обтяженому умовностями в реченні
А Не дивись, нам не треба ховатись, у нас нема незаконнонароджених, у нас нема нашпортів, моралів, «уложеній о наказаніях», ми маленькі, здорові, чисті циніки.
Б Старі товсті дуби, широко розставивши волохаті руки-віти, ніби приймали нас у свої зрадливі обійми.
В Стрункі берези, білі, мов оголені до пояса, соромливо стояли між дубами і ховалися за ними.
Г Дорога наша стояла порожньою і далеко там вливалась, наче бура річечка, у зелене море хлібів.
Д Тут не було вже білих беріз, не було метеликів, земля була вогка, чорна, вкрита гнилим листям та безліччю маленьких гілочок, які хрускали під ногами.

10. У творі «Момент» В. Винниченко порушив проблему
А справедливості за будь-яких обставин
Б плинності життя й щастя людини
В легковажності випадкових стосунків
Г екології довколишнього світу
Д еміграції українців на Захід

11. Події у творі «Момент» розгортаються в такій послідовності
А переодягання у свитки й брилі — розмова з панночкою в клуні — перебігання смуги кордону — переховування в полі
Б переховування в полі — розмова з панночкою в клуні — переодягання у свитки й брилі — перебігання смуги кордону
В перебігання смуги кордону — розмова з панночкою в клуні — переодягання у свитки й брилі — переховування в полі
Г розмова з панночкою в клуні — переодягання у свитки й брилі — перебігання смуги кордону — переховування в полі
Д розмова з панночкою в клуні — переодягання у свитки й брилі — переховування в полі — перебігання смуги кордону

12. Прочитайте рядки.
Сама настояща, юродська панна, у гарненьких черевичках, що визирали      з-під сукні, із солом’яним бриликом на колінах, із здивовано направленими на мене очима. А очі, як у зляканої лані, променисті, чисті, великі.

Цей уривок є
А реплікою з діалогу
Б авторським роздумом
В ліричним відступом
Г портретом героїні
Д фрагментом пейзажу

https://vseosvita.ua/library/testovi-zavdanna-za-tvorcistu-v-vinicenka-sonacna-masina-177881.html